Перехідна зона синтаксичного зв’язку: між подвійним та одиничним типами (на матеріалі української мови)

Аннотация

Статтю присвячено описові однієї зі сфер функціювання синтаксичного зв’язку, що має перехідний характер між подвійним і одиничним типами. Теоретико-методологічну домінанту дослідження становить комплексний аналіз речення на комунікативному, семантико-синтаксичному та формально-синтаксичному рівнях та кваліфікація синтаксичного зв’язку як опосередкованого семантико-синтаксичним рівнем формального віддзеркалення реальних зв’язків між реальними предметами довкілля.

Схарактеризовано граматичну специфіку й сфери поширення синтаксичного зв’язку, перехідного між подвійним предикативним та сумою одиничного предикативного й одиничного підрядного у формі прилягання. Аргументовано, що перехідність синтаксичного зв’язку зазначеного типу зумовлена синкретизмом синтаксичної функції ад’єктива чи адвербіатива, залучених до його реалізації. З’ясовано причини такого синкретизму, які полягають у: 1) здатності ад’єктивів (чи субстантивів як їхніх еквівалентів) у формі орудного відмінка транспонуватися як до предикативної, так і до адвербіальної сфер; 2) здатності ад’єктивів якісно-атрибутивної семантики трансформуватися у прислівники із збереженням значення стану або ознаки суб’єкта. Висвітлено механізм реалізації перехідного синтаксичного зв’язку в конструкціях структурної моделі S₁+V_f+Adj(S)₅ та окреслено їхні семантико-граматичні особливості порівняно з синтаксичними трійками цієї ж моделі, у яких функціює подвійний власне-предикативний синтаксичний зв’язок. Обґрунтовано перехідний вияв синтаксичного зв’язку в конструкціях структурної моделі S₁+V_f+Adv, де прислівник є дериватом прикметника чи дієприкметника, здатного бути членом синтаксичної трійки структурної моделі S₁+V_f+Adj_1,5. Показано відношення синтаксичної синонімії між побудовами цих двох моделей.